ІНТЕРВ'Ю з головою єдиного українського «банку» Австралії - спілки «Дністер» Валентином Микитенком

«Свій до свого по своє» - гасло, під яким зародився український кооперативний рух на початку минулого століття, досі актуальне для українців в Австралії.

На тлі того, що в Україні відбувається ледь не масове закриття банків, вкладники можуть дізнатися про анулювання фінансової установи вже після того, як це трапилося, а потім ще роками забирати свої вклади. У Австралії вже понад півстоліття існує українська кредитна спілка «Дністер» - єдина українська фінансова інституція, яка працює на підтримку українців та української ідентичності на Зеленому континеті. Про секрет успішної та тривалої роботи, реалії життя, плани та проекти українського «банку» в Австралії кореспондент Укрінформу розмовляв з головою Комітету з корпоративного управління спілки «Дністер» Валентином Микитенком.

Валентин Микитенко народився в Україні, на Полтавщині. До Австралії потрапив разом з батьками 1950-го. Багаторічний член Пласту та Української громади Австралії. Є випускником Мельбурнського університету та має освіту інженера і фінансиста. Тривалий час працював в авіаційному бізнесі. Понад 12 років входить до складу дирекції «Дністра», а 7 останніх років - очолює її.

- Мабуть, не помилюся, якщо скажу, що такими собі трьома китами, на яких започатковувалася будь-яка українська спільнота за кордоном повсякчас були церква, школа і кредитна спілка. Однак зазвичай, після інтеграції членів громади у життя нової батьківщини, останній елемент, як правило, відпадає. Люди стають клієнтами місцевих фінансових установ, до яких прив'язані їхні місце праці, освіти, побут. Як у цьому контексті «Дністру» вдалося і досі вдається утримувати позиції?

- Справді, коли українці почали з'являтися в Австралії у 50-х роках, тоді тут, звісно, ще не було церков, українських культурних осередків тощо, де вони могли б зустрічатися. Природно, що вони почали об'єднуватися за національною ознакою, за інтересами, утворювати громади, будувати церкви. Все це робилося із власних заощаджень. Так поставали кооперативи. Загалом вони своїм корінням проростають ще у довоєнні українські часи, коли українці, зокрема й на територіях, які перебували тоді під владою інших держав, створювали кооперативний рух, керуючись гаслом «Свій до свого по своє». Частина цих людей волею повоєнної долі опинилася в Австралії. Свої організаційні здібності вони застосували й тут, відновлюючи, продовжуючи свою справу на новій землі, створюючи кооперативи, за посередництвом яких українці за власний кошт започатковували будівництво перших осередків громад та церков. Так було і у Мельбурні - громада, згуртувавшись навколо будівництва католицької церкви, створила кооператив. А вже у 1959 році кооперативну спілку «Дністер» було зареєстровано як фінансову установу відповідно до місцевого законодавства. Тобто нам уже 57 років - ми є однією із найстаріших кооперативних спілок в Австралії...

- До речі, а чому спілку назвали саме «Дністер»?

- Ті, хто розпочинав цю справу, походили з місцевості на західній Україні, де вже був кооператив з такою назвою, і вони вирішили зберегти цю спадковість. Загалом більшість назв українських організацій тут, у своїх назвах містять посилання на Україну; були кредитівки, що називалися «Карпати», «Одеса» тощо.

Був час, коли в Австралії було близько десяти українських кооперативних спілок. Українці кожного зі штатів мали, як мінімум одну свою фінансову організацію. У Вікторії було три таких спілки - окрім «Дністра», були ще «Одеса» та «Поступ». Однак не всі змогли витримати випробування часом, конкуренцією тощо. У 80-х роках значних змін зазнали тогочасні фінансові реалії - змінилася регуляція ринку, нормативна база. Як наслідок - у нашому штаті ці зміни благополучно зміг пережити лише «Дністер». Дві інші спілки були поглинуті потужнішими гравцями на ринку.

Однією із причин, завдяки яким нам вдалося вижити у той складний час, була вдала капіталізація. У 70-х роках, незадовго до пертурбацій, яких зазнав ринок фінансових послуг Австралії десятком років пізніше - у 80-х, нам вдалося вдало вкласти кошти, придбавши кілька земельних ділянок. Згодом також було вкладено кошти у будівництво нерухомості, зокрема збудовано офісний комплекс, частину якого ми досі використовуємо для розміщення головного нашого офісу та інші будівлі, котрі здаються в оренду.

Не менш важливим для нашого розвитку, на мою думку, було закладення міцного фундаменту діяльності «Дністра», тобто те, що біля витоків спілки стояли не лише українці-патріоти своєї нації, але й висококваліфіковані фахівці-фінансисти.

- На яких засадах сьогодні існує кооперативна спілка - кредитна спілка, банк? Хто є основними вкладниками? Які послуги пропонує установа?

- Головною особливістю кооперативної спілки є те, що її члени і є її власниками. Кожен член, незалежно від того, чи це юридична особа чи фізична, має один голос, на відміну від, наприклад, акціонерного товариства, де, як відомо, вплив акціонера на прийняття рішень, залежить від кількості акцій, власником яких він є.

Що стосується організаційної форми, то спілка зареєстрована у формі компанії з обмеженою відповідальністю та паралельно є фінансовою установою, яка має ліцензію на здійснення банківської діяльності.

Керує компанією колегіальний орган - дирекція, яка зокрема, призначає фахових менеджерів банківської справи, основним критерієм у відборі яких є професійність. Від часу заснування спілки ми намагалися, щоб нашою організацією керували українці. Однак кількість наших людей тут обмежена і не завжди це вдається зробити. Так зараз у нас переважаюча більшість персоналу українці за походженням, особливо ті, хто працює безпосередньо з вкладниками, та володіють українською мовою. Вони, до речі, є представниками різних хвиль еміграції. Але головний менеджер - австралієць, він - чудовий фахівець банківської справи.

Не буде перебільшенням сказати, що «Дністер» - єдина в Австралії українська установа, яка має таку професійну команду.

- Якою є мережа покриття «Дністра»?

- Сьогодні «Дністер» складається з головного офісу тут, у Мельбурні, та філій у Джилонгу, Аделаїді та Перті.

- Як живеться «українському банку» в австралійських фінансових реаліях?

- Ринок фінансових послуг в Австралії, зокрема банківських, чітко і доволі жорстко регулюється державою. Для цього уряд має спеціальний орган, який займається ліцензуванням, регуляцією, моніторингом і контролем діяльності банків, кредитних спілок - банківських установ загалом. Цій установі ми звітуємо щоквартально, а також робимо підсумкові звіти за півроку та рік. Якщо фінустанову відносять до групи ризику, то тоді вона зобов'язана звітувати щомісяця. Ці звіти для нас робить зовнішній аудитор (у нашому випадку це компанія Ернст&Янг). Таким чином держава захищає інтереси вкладників, а заразом і власні, адже уряд виступає гарантом заощаджень своїх громадян на максимальну суму 250 тис. дол. на одного вкладника.

Ця жорсткість австралійської моделі, мабуть і була однією із причин того, що Австралії вдалося доволі безболісно пережити економічну кризу 2008 року. Тому апріорі будь-яка банківська установа в Австралії має бути доволі сильною і забезпеченою капіталом, аби мати можливість виконати всі ті вимоги, які висуває до неї держава. 

Не є винятком і «Дністер». Я зупиняюся на цьому питанні тому, що ті з українців, хто недавно емігрував до Австралії, з деякою недовірою ставилися до кредитної спілки, маючи негативний досвід співпраці з кредитними спілками в Україні. Однак кредитна спілка в Австралії кардинально відрізняється від своєї української посестри. Оскільки діяльність кооперативних спілок в Австралії регламентується так само як і банківська діяльність. Тобто до них висуваються практично одні й ті ж умови щодо фінансової спроможності і стабільності, а вклади їхніх членів так само гарантуються державою, як і банківські.

Окрім усього, ми, звісно, також мусимо мати відповідне технічне оснащення, оскільки «Дністер» інтегрований у національну і світову банківські системи, які, відповідно, давно комп'ютеризовані.

- Чи підтримуєте зв'язки з іншими українськими кредитними спілками?

- Свого часу «Дністер» сприяв утворенню РУКА - Ради українських кооперативів Австралії - був ініціатором її створення і основним фінансовим донором. Це була платформа для обміну думками і досвідом між усіма українськими кредитними спілками Австралії того часу. Згодом «Дністер» залишився єдиною українською кредитною спілкою в Австралії і РУКА, відповідно, самоліквідувалася. Однак сьогодні ми є членами Світової ради українських кооперативів і таким чином підтримуємо зв'язок з українським кооперативним рухом у світі. Щодекілька років Світова рада збирається, щоб обговорити економічну та фінансову ситуації у світі та їх вплив на нашу діяльність. Останнього разу ми збиралися, до речі у Києві, у 2008 році.

- Зважаючи на те, що серед засад «Дністра» не лише фінансові послуги, а й гуманітарні ініціативи, розкажіть про основні проекти на підтримку української ідентичності в Австралії, які реалізує «Дністер»?

- Попри всі бізнесові справи ми не забуваємо про те, що є українцями і завжди при змозі допомагаємо різним українським організаціям у проведенні їхніх заходів. 

Ми намагаємося підтримувати заходи громади і для громади. Останній приклад - дні культури у Мельбурні. Ми підтримуємо також так звані українські плейгрупи, тобто майданчики, де сходяться українські мами і дітки, що хочуть розмовляти українською.

В.Микитенко вручає дипломи переможцям конкурсу на знання української мови серед української молоді Австралії

Допомагаємо також українській молоді Австралії, зокрема таким організаціям як СУМ, Пласт, українським суботнім школам, тощо.

Також нашою підтримкою користуються різні українські мистецькі колективи та організації. Загалом, оскільки наша спілка, на відміну від австралійських корпоративних спілок, побудована на національному принципі, допомагаємо всім хто має українське походження. Незалежно від того, чи це австралійські українці у 4-5 поколіннях, а чи новоприбулі емігранти з України, чи українці, які працюють тут за різними робочими візами.

Наприклад, ми мали українських моряків, які працювали на кораблях в Австралії. Вони довідалися про «Дністер» від свого священика. Дуже зраділи, стали нашими членами і здійснювали свої розрахунки через «Дністер». Бо тут, окрім кращих умов обслуговування можна було отримати пораду та й навіть просто поговорити рідною мовою. 

Серед найбільших заходів за нашої фінансової участі можна назвати зустрічі громади українців Австралії з Президентом України Петром Порошенком та главою УГКЦ Святославом Шевчуком.

- Як конкретно це працює, на практиці?

- По-перше ми стараємося сконтактувати з ними, бо багато не знають про існування української кредитівки в Австралії. Протягом останнього року ми працюємо над системою інформування і розповсюдження інформації про «Дністер». Сюди приїжджає доволі багато українців, але не всі знають про нас. Перед тим наші контакти, то були контакти громади - церкви, школи, існуючі організації українців, але як показує практика багато з новоприбулих не контактують із старими громадами чи церквою. Однак вони приходять на спільні заходи. Тож ми намагаємося залучити їх через нові програми, через соціальні мережі. Для нас не важливо, які фінансові обставини чи можливості цих людей, сьогодні нам важливо, щоб вони знали про «Дністер», про послуги, які ми їм можемо запропонувати. При мінімальному внеску у 10 дол. людина може стати членом спілки і ми можемо розглянути як допомогти їй, навіть благодійно. Ми орієнтуємося на довіру до членів кредитної спілки.

- Часто основною проблемою базових діаспорних осередків є їх закритість і консервативність підходів, які часом відштовхують нове покоління емігрантів. Якою у цьому контексті є політика «Дністра»?

- Говорячи про засади, на яких ми працюємо, хочу зауважити, що наша спілка є аполітичною та поважає свободу віросповідання. Тобто ми працюємо з усіма українцями, дбаємо про учасників спілки, намагаємось забезпечити для них найкращу якість послуг, незалежно від їхніх політичних вподобань та релігійних переконань.

Раніше ми орієнтувалися на стару схему підтримки (підтримка української спільноти тут, розбудова українського життя в Австралії - підтримка приїзду в Австралію українських політв'язнів, колективів, збірка коштів постраждалим від Чорнобиля). Зараз потреби і вимоги інші. Люди, які приїжджають сюди, хочуть допомогти своїм родинам, Україні.

- Хто є основними партнерами «Дністра» у реалізації заходів на підтримку української громади - Посольство, СУОА, інші?

- В основному ми підтримували проекти наших учасників, як організацій, так й індивідуальних членів. Хоча не відмовляли у допомозі й іншим українським організаціям, якщо це було у межах наших можливостей. Як я вже казав, ми однаково ставимося до всіх українців, однак особливість нашої діяльності полягає в тому, що ми оперуємо коштами у межах вкладів членів спілки. Тому допомагаємо з тих можливостей, які маємо.

Зараз багато проектів ми реалізуємо у координації з нашим посольством в Австралії. Також разом з посольством, яке є містком між різними поколіннями українців, які вже живуть тут і прибувають до Австралії, намагаємося залучити і надихнути до проведення заходів новоприбулих українців, а також поінформувати людей, що ми говоримо українською, знаємо фінансову систему Австралії, можемо порадити, де взяти перший кредит, як відкрити рахунок та інше.

Зустріч керівництва «Дністра» з послом України в Австралії

- А з Україною працюєте, чи є там партнери-українські банківські організації, може займаєтесь реалізацією якихось заходів чи проектів в Україні?

- Ми є австралійською фінансовою установою, наш статут не дозволяє напряму реалізовувати проекти в Україні. Однак ми підтримуємо українські рухи, заходи, збірки коштів на підтримку України в Австралії (благодійні вечори тощо) і через рахунки наших членів можемо направляти ці гроші в Україну. Як далі буде - побачимо. Зараз розпочала роботу Українсько-австралійська торгово-промислова палата. Ми є членами ТПП, наш представник регулярно бере участь у її засіданнях. Зараз поки рано про це говорити, однак якщо б локальний бізнес потребував фінансування, чи потрібно було б зв'язатися з якимось банком в Україні, ми могли б надавати підтримку в межах існуючих австралійських законів і повноважень.

До речі, у нас є певний досвід у цьому напрямку. На початку 90-х, на зорі незалежності України, коли діаспора намагалася допомогти розвинути кооперативний рух в Україні, тодішній голова дирекції «Дністра», як представник Австралії, разом з українцями, які репрезентували кооперативи Канади, брав активну участь у цих консультаціях. Канада тоді зробила значні фінансові внески, мова йде про цифри з шістьма нулями, однак подальшу долю цих коштів я не беруся коментувати.

- А як стосовно благодійних акцій в Україні, чи на сьогодні статут забороняє вам допомагати Україні?

- Так. Ми можемо проводити їх тільки тут в Австралії, для членів - осіб чи організацій. Якщо наші члени хочуть зібрати гроші на потреби України, вони можуть це робити і ми можемо підтримати. Вони можуть збирати гроші на свій рахунок в «Дністрі» або спецрахунок під проект. Але «Дністер» сам не може виступати ініціатором.

- Якими є подальші плани установи - стати повноцінним австралійським банком, може все ж вийти на ринок України тощо?

- Ось уже близько 15 років значну увагу ми приділяємо маркетингу та розвитку нашого бізнесу.

Що стосується найближчих планів, то зараз ми здійснюємо завершальний етап тестування кредитної лінії Visa, яка повною мірою запрацює вже наступного місяця. А до кінця поточного року плануємо повністю перейти на цифрову фінансову систему.

Також перебуваємо у процесі поглинання невеликої латвійської кредитної спілки, завдяки чому плануємо збільшити свій капітал ще на 2,5 млн. дол. та підвищити кількість своїх членів.

Що стосується більш віддаленого майбутнього, то нашими основними завданнями є відповідність потребам учасників, рентабельність, прогрес та нові надходження. Урядові вимоги постійно підвищуються, технічний прогрес йде вперед, тож ми мусимо відповідати на ці виклики. Наша стратегія - підтримання сильної фінансової позиції, надання нашим членам відмінних конкурентоспроможних послуг, співпраця з молодими учасниками, використання новітніх технологій для підвищення ефективності праці, особливо у взаємодії з нашими членами, забезпечення відповідного розвитку капіталу, що дозволить вижити в умовах всезростаючої конкуренції з боку більших кредитних спілок та банків. Разом з тим важливим є збереження української ідентичності і зв'язків з Україною, а також підтримка української спільноти. Тобто ми змушені підтримувати баланс між зароблянням грошей та тим, що витрачаємо на підтримку української ідентичності в Австралії. Утримання цієї рівноваги важливе для майбутнього спілки.

Рекламні проспекти «Дністра» на підтримку української громади Австралії

Стосовно того, чи плануємо стати банком... Справа в тому, що наша спілка може забезпечувати той самий спектр фінансових послуг, що й банк (або навіть ширший, ніж деякі банки), однак банком в Австралії має право іменувати себе фінустанова з капіталом понад 50 млн. дол. При умові, що та установа бажає бути банком (посміхається).

Чесно кажучи розмір нашого капіталу далекий від 50 млн. Зараз його розмір становить понад 19,5 млн. дол., а вартість активів нараховує понад 150 млн. Тому таке питання перед нами поки не стоїть. Однак хочу зауважити, що стати банком для кооперативної спілки - це певний регрес, оскільки кредитівки дають більше переваг своїм учасникам. Тобто у випадку зміни статусу є великий ризик втратити людей. А наші учасники - наш скарб. Наші учасники українського походження. Цих людей не так багато. Натомість багато конкурентів.

В Австралії є великі кредитні спілки (як правило вони утворені за професійним принципом - вчительська, медична тощо), які за своїм забезпеченням капіталом, могли б стати банками. Але не всі з них мають таке бажання, адже репутація кредитних спілок, особливо щодо сервісу та ставлення до своїх членів, на австралійському фінансовому ринку часто є вищою, ніж у багатьох банків. Так, наприклад, наша спілка надає субсидії, які покривають банківські транзакції, тобто транзакції для наших членів є безкоштовними.

Якщо ми своїми силами не покриваємо якийсь вид послуг для наших членів, чи то кредити, чи міжнародні транзакції, чи страхові послуги, наприклад, то ми завжди маємо можливість запропонувати найкращий з можливих варіантів на ринку через своїх партнерів, з якими співпрацюємо.

Однак головною нашою особливістю і відмінністю від банку є те, що ми обслуговуємо лише наших членів, які одночасно є і власниками спілки. Тобто знову виходимо на невмирущу формулу «свій до свого по своє» (посміхається).

Іван Юсип'юк, КАНБЕРРА-МЕЛЬБУРН.