Кредитні кооперативи громадян.

Кооперація - це спільна діяльність, об'єднання зусиль окремих людей чи груп людей задля досягнення будь-якої мети. Засновниками кооперативної філософії вважаються Роберт Оуен, Шарль Фур'є та Луї Блан. Вони пояснювали економічні переваги кооперації як господарської форми та вважали її організацією майбутнього, позбавленої протиріч та недоліків світу капіталістичної конкуренції.

Піонерами кооперації стали ткачі міста Рочдейл (Англія), які створили в 1844 споживчий кооператив, члени якого могли в кооперативному магазині купувати товари "за справедливими цінами" і отримувати частку прибутку пропорційно сумі зроблених покупок.

У 60-ті роки XIX століття ідея кооперації була використана в Німеччині та Австрії Ф.В.Райффайзеном та Г.Шульце-Делічем при створенні кредитної кооперації. Обидва вони розцінювали її як форму, яка позбавляє дрібних власників – ремісників та селян від лихварської та банківської експлуатації.

За деякими даними, в Росії в 1916 році було 10 687 кредитних кооперативів з числом пайовиків 6 094 132 і 3 815 позикоощадних товариств з числом членів 2 037 727. Іншими словами, в Російській імперії налічувалося більше 14 тисяч. мільйонів пайовиків. Це дозволяє зробити висновок, що на початку ХХ століття Росія займала провідне місце у світі за чисельністю кредитних кооперативів та кількістю пайовиків.

У ході першої світової війни і особливо в період революційних перетворень рух кредитних спілок був радикально підірваний, проте існував аж до 30-х років. Через зміну фінансової політики Радянської Росії, завершення НЕПу кредитні спілки у всьому їх різноманітті припинили своє існування. Залишалася лише їх слабка подоба у вигляді кас взаємодопомоги, що діяли при профкомах.

Вони давали порівняно невеликі суми на невеликі терміни, як правило, без відсотка чи з дуже малим відсотком. Самостійного організаційного та майнового статусу каси взаємодопомоги не мали, самостійної відповідальності не несли, політику їх багато в чому визначав профком.

Тим часом у світі кредитні спілки продовжували розвиватися. Сьогодні рух Райффайзен охоплює 900 000 кооперативів, приблизно 500 мільйонів пайовиків, які ведуть роботу майже в 100 країнах світу.

Рух Дежарден – кредитні спілки канадської провінції Квебек – є провідним фінансовим інститутом Квебеку, надаючи послуги більш ніж 100% населення провінції (за рахунок подвійного та потрійного членства). Міжнародний Рух Дежаржен надає технічну та фінансову підтримку країнам, що розвиваються, в галузі кооперативного Руху. Наразі рух охоплює 2 365 кредитних спілок, які об'єднують 2 мільйони людей.

Національна асоціація кредитних спілок США виникла в 1934 - на етапі виходу з "великої депресії", тоді ж був прийнятий федеральний закон про кредитні спілки. Сьогодні асоціація об'єднує понад дев'ять тисяч кооперативів, пайовиками яких є близько 83 мільйонів осіб.

Ірландська Ліга кредитних спілок налічує понад 530 кредитних спілок, що об'єднують близько 2,6 млн. пайовиків. Якщо зважити на чисельність населення країни, то виявиться, що чи не кожна сім'я Ірландії має свого представника в кредитному союзі.

Японія, Нова Зеландія, Корея, Філіппіни, африканські, латиноамериканські держави, Франція, Австралія, Великобританія... Кредитні спілки поширили свій вплив у всьому світі. У 1971 р. було засновано Всесвітню Раду кредитних спілок.

З початком ринкових реформ рух кредитних спілок став відроджуватися в країнах колишнього соціалістичного табору - у Польщі, Угорщині, Румунії, Чехії, Литві, Латвії, Грузії, Україні, Молдові.

В Україні кредитні спілки існують уже понад 14 років, проте мало хто пам'ятає і знає про те, що сучасні кредитні спілки не виникли на початку 90-х років, ХХ століття, а відродилися після 60-річного «забуття». Йдеться про те, що сучасні кредитні спілки, в яких збереглася кооперативна природа, є правонаступниками та продовжують давні традиції української кооперації, яка процвітала на теренах Східної України з середини ХIХ століття до початку 30-х років ХХ, а в Західній Україні аж до 1939 року. року.

У радянські часи 70-80-ті роки робилися спроби відродити кредитні спілки у новому форматі – у форматі «Кас взаємодопомоги», які створювалися на громадських засадах на підприємствах та у військових частинах, у народі називалися «Чорними касами». Діяли ці каси в такий спосіб. Військовослужбовці (співробітники підприємств) хтось хотів здавали гроші – певний щомісячний внесок. Оскільки всі внески самі ж члени каси і контролювали, то гроші не пропадали, а утворювали свого роду капітал. При необхідності, якщо товариші по службі (співробітники) не заперечували, ви могли взяти з нього потрібну суму. А потім віддати.